СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ: ДОСВІД УКРАЇНИ, ПОЛЬЩІ І ФРАНЦІЇ

Анотація

Вступ. У сучасних умовах глобалізації та інтеграції національних економік особливої ваги набувають податкові системи різних країн, зокрема тих, що стосуються малого бізнесу та самозайнятості. Спрощені системи оподаткування забезпечують можливість зниження адміністративного та податкового навантаження, стимулюючи розвиток підприємництва. Україна, Франція та Польща мають власні моделі таких систем, що відображають різні підходи до регулювання малого бізнесу в контексті європейських стандартів.

Мета. Метою статті є порівняльний аналіз спрощених систем оподаткування фізичних осіб-підприємців у трьох юрисдикціях — Україні, Франції та Польщі — з акцентом на ключові відмінності у податкових ставках, лімітах доходу, праві на залучення працівників, соціальних внесках та законодавчих обмеженнях.

Методи. У процесі дослідження використано методи порівняльного аналізу, системного узагальнення, а також елементів графічної візуалізації для наочного зіставлення параметрів спрощених систем. Аналіз базувався на чинних нормативно-правових актах України, Франції та Польщі, а також офіційних аналітичних джерелах і наукових публікаціях.

Результати. У статті здійснено порівняльний аналіз трьох моделей спрощеного оподаткування, що діють для фізичних осіб-підприємців в Україні, Франції та Польщі. Розглянуто ключові параметри: умови входу в систему, ліміти доходів, податкові ставки, дозволені види діяльності, правила залучення працівників та соціальні внески. Українська модель представлена чотирма групами платників єдиного податку з чіткою градацією. Французька Entreprise Individuelle охоплює три режими, що враховують розмір обороту і забезпечують поступовий перехід між формами оподаткування. Польська JDG пропонує чотири податкові підходи, зокрема найвищий ліміт доходу (до 2 млн євро) при спрощеному обліку. Наведена порівняльна діаграма візуалізує різницю в можливостях кожної системи.

Висновки. Кожна із розглянутих систем має власні переваги й обмеження. Українська - деталізована та зручна для малого бізнесу, але з відносно низькими лімітами доходу. Французька - орієнтована на соціальний захист і гнучкий перехід між режимами. Польська - найбільш ліберальна щодо обсягів діяльності, проте вимагає значних соціальних відрахувань. Отримані результати є корисними для підприємців і формування податкової політики в умовах євроінтеграції.